Коронавірусу не так бояться, як … соромляться

А ви б зізналися, що захворіли на COVID-19? Ви впевнені, що ніхто із знайомих не хворий? Як відреагуєте на інформацію, що сусіди на самоізоляції? Сумні висновки після чесних відповідей самим собі, чи не так?

Такий новий парадокс сучасності: люди соромляться коронавірусу. Цей діагноз став гіршим від СНІДу чи раку. І хоча доведено, що COVID-19 передається повітряно-крапельним шляхом, а не якимось заборонено-інтимним чи, не дай боже, генетично, все одно ті, кому ставлять діагноз «коронавірусна інфекція», намагаються, як мінімум, змовчати, а краще – збрехати. І причина цьому одна – боязнь людського осуду, яка в народі називається «А що люди скажуть?».

«Людина людині – звір»: як відомо, приказки не виникають на порожньому місці. Спершу ще одним доказом цієї стали події на Полтавщині, у Нових Санжарах, де у лютому цього року місцеві мешканці мітингували проти перебування у тамтешньому санаторії на обсервації евакуйованих з китайського Уханя українців та кількох іноземців. Свої думки санжарці висловлювали за допомогою каміння, що летіло в автобуси з «людьми із заразою». А в соцмережах ще довго тривали дискусії на тему санжарської гостинності, поливали брудом навзаєм прихильників і противників евакуйованих та рішення влади щодо їх обсервації. Закінчився цей «цирк», на диво, спокійно: через 14 днів «уханців» випустили, у жодного не було виявлено коронавірусу. Та неприємний осад на душі залишився…

Далі був чернівецький заробітчанин. Чоловік став першим українцем, котрому лабораторно підтвердили COVID-19, а дії його сусідів щодо дружини стали схожими на шоу із скандуваннями типу «заберіть її, вона заразна, ми всі помремо». До речі, у неї коронавірусу так і не виявили, хоча через цькування сусідів мусили госпіталізувати. Чоловік теж одужав, та, як свідчили лікарі, ситуація із дружиною призвела до його депресії.

На Тернопільщині сусіди та знайомі влаштували цькування цілої сім’ї, де інфекцію виявили у 12-річної онуки померлого від COVID-19 жителя Монастириського району. Причому родина була самоізольованою, не були навіть на похороні батька і дідуся, проте їм систематично надзвонювали «доброзичливці» із погрозами.

Кілька днів тому на коронавірусну інфекцію захворіла лікарка зі Львівщини, на своїй фейсбук-сторінці вона написала пост, де зізналася, що після виявлення у неї хвороби відчула на собі переслідування та приниження від тих, хто зараз ще здоровий.

І таких прикладів назбиралося чимало. Психологи мають над чим працювати. Тож фахівці стверджують, що агресія йде від того, що з’являється страх. Чим інтенсивніший страх, тим більше він запускає реакцію «бий або втікай». Коли ми не маємо інформації, на яку можемо опертись, то починаємо реагувати емоційно. Виходячи з того, що нині тривоги є надміру, люди намагаються знайти об’єкт для свого страху, пояснюють психологи. Інколи найкращим об’єктом є ті, хто у зоні доступу. Такими об’єктами, на жаль, стали знайомі чи сусіди, хворі на коронавірус.

Тим часом у соцмережах сучасні письменники теж почали ділитися власними думками на цю тему. В окремих висловлювання настільки лаконічні, що мають усі шанси стати крилатими. «Ті, хто перехворів, будуть ненавидіти тих, хто сховався», – зауважує відомий нині прикарпатський автор детективних романів Василь Добрянський. «Ті, що на цей раз вбереглися, будуть заздрити тим, котрі вижили», – вторує йому не менш знаний івано-франківський поет Богдан Томенчук. Що ж, митці теж мусять йти у ногу з часом, пише «Тлумач. Сьогодні».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *